“Дивосвіт”: Minecraft + офлайн квест для українських дітей-біженців 

*Певні зображення є ілюстративними, творчість учасників квесту не використовується через дотримання конфіденційності та приватності.

Відеоігри: загрози чи можливості? 

Гра і дружба — природні потреби дитини. Та через російську війну, для мільйонів українських дітей цифрові ігри можуть стати єдиним (чи ледь не єдиним) місцем для гри та зустрічі з друзями. Це особливо стосується тих дітей, які попри власної волі опинилися у незнайомій місцевості чи країні.

З одного боку, маємо низку ризиків. Але не тому, що ігри та гаджети погані самі по собі. А через те, що саме на вразливих і самотніх українських дітей полюють як злочинці, так і російські пропагандисти і вербувальники в Інтернеті (а ще є ризики кібербулінгу, сумнівний контент тощо).

З іншого боку, відеоігри та гаджети нікуди не зникнуть, — як і потреби у грі та дружбі. Тому батькам, опікунам, психологам, соціальним працівникам, освітянам, важливо розумітися в відеоіграх. Щоб розрізняти: що в ігрових світах може дійсно загрожувати дитині, а що є відповіддю на складні обставини, травматичний досвід, вікові виклики.

Одним із завдань HealGame Ukraine є створення проєктів, в яких відеоігри використовуються для емоційної підтримки дітей. І ці проєкти також мають на меті допомогти дорослим краще розуміти світ сучасних дітей та їхню поведінку у відеоіграх під час війни.

Квест “Дивосвіт”  

У березні-квітні 2025 року, завдяки благодійній організації Malteser Werke gemeinnützige GmbH та команді Team Mentale Gesundheit, ми разом з українською дитячою психологинею Анною Шульгою за технічної підтримки ДонНТУ провели розроблений мною квест “Дивосвіт”, в якому Minecraft поєднали з офлайн-пригодами.  

Це була гра для українських підлітків-біженців 11-13 років, які живуть з родинами у різних гуртожитках Malteser в Німеччині. 

Квест було розраховано на 4 ігрові сесії у Minecraft Education тривалістю 1 годину, двічі на тиждень, із завданнями офлайн між сесіями. 

Метою було покращити емоційний стан підлітків, створити можливості для дружніх стосунків, задовольнити потребу в спонтанності та грі.

Безпека і конфіденційність 

Для гри ми обрали Minecraft Education — версію гри, яку розроблено для навчальних закладів, з акцентом на безпеку. 
Кожній дитині надали окрему кімнату для гри. Ігрові ноутбуки було призначено тільки для квесту. Під час ігор, ми спілкувалися з дітьми текстом і голосом за допомоги Discord, камери було вимкнено. Акаунтами в Minecraft Education та Discord, які було створено спеціально для квесту, діти користувалися тільки на ігрових сесіях. Довірена особа в гуртожитку допомагала з підключенням та надавала завдання офлайн. Особисті дані дітей не розголошувалися.   

“Дивосвіт”: куди ми потрапили? 

Дивосвіт — магічний світ, який потерпає від Сил Зла. Він потребує допомоги дітей, та разом із тим допомагає їм усвідомити власну силу. А ще, поєднує онлайн та офлайн (у магічний спосіб!).      

За тиждень до першої гри, кожна дитина отримала особисті паперові запрошення та мала вирішити, чи хоче прийняти груповий контракт (правила, що регламентують стосунки гравців між собою, ведучими і Дивосвітом під час квесту). 

У разі згоди, дитині надавали конверти з таємними файлами Дивосвіту (запрошенням та анкетою). В анкеті дитина мала вигадати ім’я, вибрати улюблений колір та одну з локацій в Майнкрафті.   

Головною засадою була повага до дитини, її вільного вибору та інформації, якою вона обирає поділитися з нами. Тож ми пояснювали, хто бачить ті дані, які вона надає, як вони використовуються і де зберігаються.

Онлайн + офлайн: як це? 

Між кожною сесією існує місток, що треба перекинути між онлайн та офлайн світами.       

Наприклад, на 1 сесії діти опиняються в різних куточках Дивосвіту. Спочатку, вони будують власні Безпечні Місця*: фортеці, замки, хатинки, сховки. І те, що, як і де будує дитина, вже може сказати про неї дещо важливе.

*Назву “Безпечне Місце” було б недоречно використовувати з дітьми, які знаходяться в Україні, бо через російську війну у нас немає безпечних місць.

Але гравці ще не знають, як знайти одне одного в світі грі (на 1 сесії координати відключено).

Між 1 та 2 сесією, у гуртожитках, діти розгадують паперовий кросворд — про Україну та Майнкрафт. Він містить шифр, який складається в координати у світі гри.

Тоді на 2 сесії — вже в Майнкрафті — діти йдуть по цих координатах — і зустрічаються! Чаклун Ельдаріон посвячує їх у лицарі Дивосвіту, і доручає, звісно, важливу місію, яка веде до нових пригод в Майнкрафті та на папері (або на вулиці).   

Наприклад, на 3 сесії маємо лабіринт у Майнкрафті і паперову карту, які розділено на чотири частини. І якщо кожна дитина має одну частину, то у якийсь момент стає незамінним провідником для інших. А пошук цієї карти можна перетворити на додаткову пригоду у фізичному світі.

Майнінг і крафтинг у грі — це океан натхнення для вуличних квестів.

Що, власне, значить Minecraft? Mining з англійської — це “видобуток корисних копалин”, а crafting — “майстрування”. Діти у грі спочатку добувають ресурси. Це може бути деревина, каміння, мінерали, рослини, продукти — безліч всього! А далі, — як у житті, — можна “скрафтити” або ж змайструвати щось нове, якщо поєднати кілька речей разом.

Наприклад, діти хочуть торт (так, у Майнкрафті теж!). Для цього їм треба знайти і зібрати в грі 3 відра молока, 2 одиниці цукру, 1 яйце і 3 одиниці пшениці.

Якщо створити паперові картки з цими ігровими предметами, розкласти по конвертах в стилі Майнкрафт, сховати конверти у приміщенні та на вулиці, то можна влаштувати старе-добре полювання на скарби!

А потім, під час ігрової сесії, діти дістають паперові конверти і говорять, що саме вони знайшли. Мудрий чаклун дає їм ці елементи у грі, щоб вони скрафтили торт у грі. Оскільки один із мешканців Дивосвіту любить солодке, наявність торта надихне його вказати дітям правильний шлях. І, відповідно, це допоможе врятувати світ.

Таких предметів і варіантів їхнього застосування безліч! Так незеритове кайло потрібно, щоб розтрощити залізні ґрати (звільнити в’язнів або здобути скарби), з вудкою можна рибалити (і витягнути з води щось потрібне для іншої частини квесту) тощо.

Психоедукація: Місце Сили та “Що ти відчуваєш зараз?”

Кожна дитина мала своє Місце Сили у грі. Там було 9 стовпів, на кожному з яких був ігровий предмет. Такий, що міг би асоціюватися з чимось добрим, красивим (паросток дерева або квітка), магічним (кристал), рідкісним (цінні руди, які потрібно довго шукати і видобувати в грі). Наприкінці кожної сесії, ми переносилися туди і пропонували дітям пригадати, які добрі емоції або почуття з’являлися у них під час гри. А потім, обрати один з ігрових предметів, що міг би це символізувати, і помістити у Скриню Сили. 

Кожен з цих блоків є особливим. Бо ваші емоції та почуття є також особливі. І деякі почуття помітно одразу, як дерево або квітку. А є почуття, які знаходяться глибоко, як деякі блоки в Майнкрафті в глибоких шахтах. Але усі вони є важливі.

Діти також могли намалювати такий предмет на паперовій версії Скрині Сили, і взяти цю Скриню з собою.

Перед початком та по закінченню кожної ігрової сесії, ми також пропонували дітям звернути увагу на те, що вони відчувають, і поставити відповідні позначки у самозвіті в стилі Майнкрафту.

Як врятувати світ? 

У Дивосвіті герої мають стояти одне за одного, а не битися між собою (інакше світ не врятуєш). Тож ми спрямували нормальну підліткову агресію на Сили Зла, що хочуть захопити Дивосвіт.

У фіналі, під час 4 сесії, діти разом мали знайти й врятувати Серце Світу, яке Сили Зла оточили чорною стіною на Таємному Острові.

Звісно, що на шляху були перешкоди та відкриття.

Пошуки скарбів по карті із затонулого корабля.

Мандрівки Лісом Тисячі Котів, Проклятим Лісом (та іншими втаємниченими лісами).

Звільнення живих істот Дивосвіту. Діти із задоволенням трощили клітки й давали волю пандам, вовкам, верблюдам (Майнкрафт — дуже населене місце!).

Пригоди у Зачарованому Селі.

І, врешті-решт, острів із Серцем Світу.

Як тільки діти поставили Скрині Сили із добрими почуттями у відповідні місця під Деревом, чорна стіна впала, а всяке зло зникло. 

А Дивосвіт переніс із цифрового виміру у фізичний подарунки — цілком реальні.  Ми попросили помічників заздалегідь сховати в ігрових кімнатах чашки з символікою Майнкрафту, тож діти завзято шукали їх! 

Деякі результати і перспективи

За результатами самозвітів дітей, внутрішнього анкетування працівників гуртожитків та опитування батьків, було отримано позитивні відгуки. Не можу навести всього через конфіденційність, але батьки і працівники гуртожитків зазначали, що діти були більш відкриті і впевнені після ігор. 

Надзвичайно цікаво спостерігати за тим, як і що саме будують діти. Як діти орієнтуються у грі. Як реагують, коли хтось загубить шлях або потребує допомоги. Як каже дитяча психологиня і співведуча квесту Анна Шульга: “Як дитина грає, так вона і живе”. Та найбільш цінним було чути щирі дитячі емоції. Особливо, коли подарунки перемістилися з віртуального світу в фізичний! 

Наразі Malteser Werke gemeinnützige GmbH та команді Team Mentale Gesundheit вирішили продовжити і розширити проєкт. В рамках проєкту HealGame Ukraine, я також планую проводити подібні квести для українських дітей в Україні та за кордоном.   

Квест можна адаптувати для дітей різного віку, а елементи та завдання — відповідно до умов та обставин. Якщо надворі негода, можна робити акцент на завданнях у приміщенні, а якщо тепло — то полювати на скарби на вулицях!        

Сейфи, шифри, листи й листівки, малюнки, елементи настільних ігор — все може стати частиною гри. Можна змінити й сеттінг — замість чарівної країни відправитися на іншу планету чи в іншу історичну епоху. 

Важливим завданням для себе я також бачу адаптацію квесту для дітей з фізичною інвалідністю та особливими освітніми потребами.

Знов про онлайн + офлайн: чому це важливо?

Виклики адаптації   

Для дітей, що опинилися у чужому середовищі, цілком нормально шукати прихистку у світах, в яких вони почуваються впевнено — в улюблених онлайн-іграх.  При цьому, саме для підлітків досвід вимушеного переїзду або еміграції через війну може бути особливо болісним. Підлітковий вік — це час сепарації, сміливого дослідження світу та власних рішень. Та раптом світ стає небезпечним, чужим, а рішення підлітка знову нічого не значать. Тож прокладання подібних мостів між відеоіграми та офлайном, може зробити для них цей зовнішній світ менш ворожим, вартим дослідження і уваги. 

Від монітору — до вулиць, озер, лісів 

Поєднання відеоігор та офлайн світу — нові території в емоційній підтримці дітей. І саме завдяки тому, що ми поважаємо захоплення дитини відеоіграми, ми можемо відкрити для неї дещо важливе поза екраном.

В чудовій книзі Роберта Райса (Robert Rice) “Video Games in Psychotherapy” (Routledge, 2023) йдеться про те, як можна поєднати відеоігри та зовнішній світ в терапії. В методі доктора Райса, робота дитини й терапевта над проблемою схожа на відеогру, яка відбувається на рівні “Кімнати” чи “Школи”.

Одна з історій у книзі — про хлопчика, який проводив багато часу за екраном і “ненавидів свіже повітря”. Коли доктор Райс почав працювати з ним, то несподівано з’ясував, що хлопцю подобається відеогра про риболовлю, бо він цікавиться цим дозвіллям, але… просто не знає, як підійти до цього! Тож Райс поступово “провів” хлопця від монітора до справжнього озера. В результаті, його клієнт став чемпіоном штату зі спортивної риболовлі! Він грає в відеоігри, але не цілими днями. (Rice, 2023, pp. 143-144)

Інший приклад — це дивовижна робота фахівчині з ігрової інклюзії Рейчел Конліск (Велика Британія). В її проєкті MineMania для дітей з особливими освітніми потребами, учасники спочатку грають і знайомляться на Майнкрафт-сервері. А потім, Рейчел влаштовує для них живі зустрічі. І це може бути першим досвідом дружби для когось із цих дітей.

Виклик сидінню

Серед усіх потенційних загроз через надмірне захоплення відеоіграми, найбільш реальною я вважаю малорухомий спосіб життя. Подібний проєкт для мене — це перший крок у власному розумінні того, як поєднати відеоігри та рухові активності.

Згадаймо Pokemon GO, де завдяки доповненій реальності гравці полювали на покемонів на вулицях. А ЗМІ писали: “Сенсація: геймери на дворі!”. Інший чудовий приклад — гра Geocaching. На жаль, пандемія Covid-19 загальмувала розвиток цього напряму. Та я вважаю, що нам не треба чекати на новий Pokemon GO. Вже зараз ми можемо взяти таку популярну відеогру як Minecraft чи іншу, додати трохи фантазії — і діти у 2025 році будуть раді полювати за скарбами на вулицях! Якщо їм це запропонувати, а не чекати, коли дитина сама відкладе смартфон.

Протидія російським пропагандистам 

Відеоігри — ще одне поле битви за душі українських дітей. Тож дуже важливою є і українська мова проєкту. Важливі сенси, які ми можемо закладати у паперові кросворди і пазли. Важливі світи та історії, в які ми запрошуємо дітей.

Хочете провести подібний квест? 

Якщо ви зацікавлені в тому, щоби провести подібний квест для українських дітей у своїй спільноті або від громадської організації, будь ласка, пишіть: healgameukraine @ gmail.com