Браян Кітінг: сім керівних принципів використання Minecraft у ігровій терапії—й не тільки!

Браян Кітінг (Brian W. Keating), MA, LPC (він/його), — сертифікований фахівець із синергетичної ігрової терапії (Synergetic Play Therapy) та сертифікований груповий психотерапевт із Колорадо, США. Він спеціалізується на роботі з дітьми й дорослими, які пережили несприятливий досвід у дитинстві. Браян також пройшов підготовку з EMDR, сімейної терапії, заснованої на теорії прив’язаності, для підлітків із депресією (Attachment-Based Family Therapy for Depressed Adolescents, ABFT) та інтенсивної короткотривалої динамічної психотерапії (Intensive Short-Term Dynamic Psychotherapy, ISTDP). Браян сформував міжнародно визнану професійну нішу в дистанційній ігровій терапії та цифрових ігрових інтервенціях, зокрема в інтеграції Minecraft в ігрову терапію. Він є автором книги Adventures in the Digital Playroom: The Seven Guiding Principles for Using Minecraft in Play Therapy та розділу «Diving into the World of Online Play Therapy» у виданні Advances in Online Therapy: Emergence of a New Paradigm. Поза роботою Brian грає на бас-гітарі в кавер-гурті Motown.

Насправді це вирішили самі діти

Як Ви вирішили використовувати Minecraft у консультуванні дітей?

Насправді це вирішили самі діти. Коли під час пандемії я почав працювати онлайн, тема гри дедалі природніше входила у терапевтичні стосунки, оскільки клієнти часто грали безпосередньо перед нашою зустріччю або планували грати після неї. Вони природно розповідали про те, що робили у грі та як саме грали. Мене завжди цікавлять важливі речі в житті клієнта, але в їхніх розповідях про гру було щось особливе. 

Я помітив, як змінювалися мова тіла й рівень енергії дітей, щойно вони починали розповідати, наскільки були захоплені грою. Зрештою для них стало цілком природним показувати мені споруди, якими вони пишалися, або те, як вони давали собі раду у світі в режимі виживання (режим виживання — це основний режим гри Minecraft, у якому гравці самостійно добувають ресурси, будують укриття, створюють предмети та захищаються від небезпек — прим. авт.). Мене це ще більше зацікавило, коли я побачив це в реальному часі. Коли дитина показувала мені складну споруду, яку вона створила, та предмети, що були для неї важливими, ми природно переходили до дослідження того, як ці предмети пов’язані з її реальним життям удома. 

Хоча роль спостерігача була корисною, мені хотілося не ли ше спостерігати, а й самому долучитися до гри. Я вже використовував інші цифрові онлайн-ігри, як-от UNO, Battleship, Pictionary та багато інших, тож Minecraft став ще одним варіантом. Деякі клієнти також хотіли грати в популярні ігри всередині Roblox, у Fortnite або The Legend of Zelda: Breath of the Wild. І хоча до цих ігор можна застосовувати подібний терапевтичний підхід, Minecraft вирізнявся тим, що найбільше відповідав моїй клінічній орієнтації.

Чому Minecraft?

Раніше я дещо чув про Minecraft, але сам ніколи не грав. Коли я почав більше дізнаватися про нього безпосередньо від дітей-клієнтів, то зрозумів, наскільки він подібний до фізичних іграшок, яких мені бракувало після переходу з кабінету ігрової терапії в онлайн — особливо в перший місяць пандемії.

Minecraft став моєю «цифровою ігровою кімнатою» в усіх сенсах.

Як і багато інших людей у той час, я, мабуть, думав, що працюватиму онлайн лише кілька днів або щонайбільше тиждень. Коли минали тижні, я зрозумів, що мені потрібно чимось замінити предмети з мого фізичного кабінету: пісочниця, фігурки, змагальні ігри, костюми, персонажі супергероїв тощо. Дізнаючись більше про Minecraft, я побачив, в який унікальний спосіб ця гра підходить для відтворення багатьох елементів ігрової кімнати. Вона справді стала моєю «цифровою ігровою кімнатою» в усіх сенсах.

Фактично, коли настав час вирішувати, чи продовжувати оренду фізичного кабінету, я відмовився від цього: з Minecraft я мав майже все необхідне. Хоча такі ігри, як Breath of the Wild та Animal Crossing, мають великий терапевтичний потенціал і певні подібні якості, для мене Minecraft був комплексним рішенням.

Сім керівних принципів

У своїй книзі Ви описуєте сім керівних принципів: терапевтичну рамку використання Minecraft в ігровій терапії. Чи могли б Ви стисло розповісти про них?

Сім керівних принципів природно сформувалися тоді, коли я почав ділитися своєю роботою з колегами. Я помітив одні й ті самі теми у запитаннях і розмовах про труднощі та основні акценти цієї роботи. Готуючись до виступів, я щоразу структурував матеріал певним чином, намагаючись заздалегідь відповісти на запитання, які очікував почути. У той час я також ділився своїм досвідом із колегами, які не були добре знайомі з використанням відеоігор, дистанційною ігровою терапією або загалом лише починали працювати в цій сфері. Думаю, саме ця аудиторія допомогла мені зосередитися на тому, що я вважав найважливішим донести, аби зміцнити довіру як до самої інтервенції, так і до фахівця, який її застосовує.

Розглядаючи ці принципи, можна помітити, як вони послідовно розвиваються від першого до сьомого.

Принцип 1. Терапевту не потрібно бути досвідченим гравцем, щоб використовувати Minecraft в ігровій терапії

Перший принцип дає всім дорослим, які допомагають дітям, дозвіл долучатися до гри без очікування, що вони мають грати «добре», аби бути корисними. Коли я писав книжку, я цього ще не усвідомлював, але цей принцип стосується й наших клієнтів: гра однаково корисна як для досвідчених гравців, так і для тих, хто вперше запускає її під час наших сесій.

Принцип 2. Терапія починається ще до гри

Це важливе нагадування про те, що ми завжди перебуваємо у стосунках із клієнтами, незалежно від того, яку іграшку чи інтервенцію використовуємо. Вже на самому початку роботи з клієнтом може відбутися дуже багато — навіть у ті моменти, коли ми лише обговорюємо, чи варто використовувати Minecraft. Ці моменти є настільки ж терапевтичними й клінічно значущими, як і те, що відбувається, коли ми безпосередньо граємо.

Принцип 3. Ігровий терапевт грає в Minecraft не заради власного задоволення, а щоб розділити з дитиною її досвід 

Ігрові терапевти, які спираються на теорію дитиноцентрованої роботи, добре знайомі з уявленням про те, що в центрі уваги перебуває дитина. Однак у Minecraft, можливо, навіть легше, ніж під час інших інтервенцій, відволіктися й захопитися — настільки цікавою та веселою є ця гра! Цей принцип іде ще далі й говорить про те, що наша взаємодія може стати глибшою, коли ми переносимо фокус із самої дитини на її власний досвід того, як гра на неї впливає.

Принцип 4. Ігровий терапевт може показувати, як працювати із стимуляцією у грі, допомагаючи дитині краще розуміти себе

Коли ми орієнтуємося на третій принцип, ми неминуче стикаємось з власним досвідом під час гри. Розчарування та відчуття в тілі, що з’являються, коли стається щось несподіване, можуть виникати і при спостереженні за грою, і під час гри. Це створює можливість для співрегуляції з дитиною та розвитку рефлексивного усвідомлення, що допомагає їй дізнатися більше про себе.

Новий клієнт самостійно працював над будівництвом і готовий показати вам результат. Він просить вас наближатися повільно, без жодних предметів у інвентарі. Зробіть глибокий вдих і зверніть увагу на те, що ви відчуваєте у своєму тілі, уявляючи, як наближаєтеся до цієї печери. Які відчуття ви помічаєте? Що може спадати вам на думку? Зважте на свій досвід та підхід до гри — чи викликає це у вас побоювання, чи, можливо, ви відчуваєте хвилювання та захоплення? Як би ви по-іншому підійшли до цієї ситуації, якби грали для розваги, а не стикалися з цим під час першої сесії?

Принцип 5. Завершення гри під час сесії є тренуванням завершень і переходів поза простором ігрової терапії

Завершення даються дітям важко, особливо коли вони займаються тим, що люблять. Практика проживання сильних емоцій, пов’язаних із завершенням гри під час сесії, стає чудовою підготовкою до того, щоб помічати, називати й регулювати широкий спектр емоцій, які виникають під час інших завершень.

Принцип 6. Батьки та інші дорослі, які допомагають дитині, можуть підтримувати терапевтичний досвід гри в Minecraft удома, цікавлячись грою та разом її вивчаючи

Підтримка сімейної системи надзвичайно важлива для дітей під час терапії. Цей принцип не означає, що батьки або інші дорослі, які піклуються про дитину, мають ставати терапевтами та застосовувати вдома спеціальні інтервенції — він визнає користь від того, що дорослі долучаються до важливого для дитини дозвілля. Саме ця зміна у взаємній налаштованості (relational attunement)* між дитиною й дорослим набуває терапевтичного значення, коли гра продовжується вдома. 

*В оригіналі використано словосполучення relational attunement. Поняття attunement означає таку емоційну взаємодію між дитиною та дорослим, за якої дитина відчуває, що її почуття розуміють і поділяють. — прим. авт.

Принцип 7. Користь від гри сягає далеко за межі простору ігрової терапії та цифрового світу Minecraft

Коли ми свідомо звертаємо увагу на те, як дитина переживає гру, це допомагає зрозуміти, як вона сприймає світ за межами гри та взаємодіє з ним. Це також допомагає використовувати ігрові механіки для формування практичних навичок подолання труднощів у реальному житті. 

Як вправу на усвідомленість, що допоможе клієнтам краще усвідомити свої переживання в грі та в реальному житті, запропонуйте такі запитання: Як було б опинитися в цій миті гри? “Зверніть увагу на те, що ви бачите — як перед собою, так і вдалині. Які запахи ви могли б відчути? Які звуки ви могли б почути? Чи є щось, що ви могли б скуштувати? Які відчуття ви б мали, прогулюючись цим простором? Зробіть глибокий вдих і зверніть увагу на те, що ви хотіли б зробити далі.

Чи може цей підхід бути корисним і для фахівців, які не є ігровими терапевтами, наприклад консультантів або соціальних працівників?

Так, безумовно. Основою є цікавість до досвіду клієнта та увага до якості взаємозв’язку між грою, клієнтом і вами. Особлива сила цього підходу полягає в тому, що його так само можна адаптувати для дорослих клієнтів. Хоча гра перебуває в центрі уваги, спосіб, у який клієнт взаємодіє з нею, може бути подібним до того, як він взаємодіє з багатьма іншими речами у своєму житті. Коли дорослий дратується через механіку редстоуну у грі, терапевтична робота стосується його роздратування, а не того, як полагодити механізм із редстоуну.

Ключовим у цьому підході є намір, з яким ми приходимо у гру. Коли наша мета — допомогти іншому гравцеві краще пізнати себе або опрацювати певну проблему, цей підхід може бути корисним у будь-якій професії, що пов’язана з допомогою людям. Те саме стосується батьків, коли вони грають, щоб встановити тісніший зв’язок із дитиною. Водночас бувають моменти, коли людям хочеться «просто пограти». Я жартую, що коли граю зі своїми племінниками, то не маю жодного терапевтичного наміру — я веселюся на повну!

Minecraft стає ще одним інструментом у професійному арсеналі фахівця

Українські фахівці, які працюють із дітьми, передусім мають справу з наслідками війни: травмою, втратою, соціальною ізоляцією, вимушеним переміщенням та еміграцією. На Вашу думку, як використання Minecraft може допомогти за таких обставин?

Minecraft стає ще одним інструментом у професійному арсеналі фахівця. Для тих, хто має відповідну підготовку й супровід у роботі з наслідками травми, втрати, соціальної ізоляції, вимушеного переміщення та еміграції, Minecraft є ще одним творчим засобом, який допомагає опрацьовувати пережите, осмислювати його, виражати емоції, які важко висловити, досліджувати зміни та знаходити сенси. Ця робота все одно залишається надзвичайно складною й делікатною, але вона може стати змістовнішою та безпечнішою, оскільки багато дітей сприймають гру як щось, чому можна довіряти і, що ще важливіше, що вони можуть контролювати.

Пропозиція використати Minecraft одразу створює можливість повернути собі хоча б невелику частку контролю.

Багато дітей, які пережили наслідки війни, стикаються з болісною втратою відчуття контролю. Пропозиція використати Minecraft одразу створює можливість повернути собі хоча б невелику частку контролю. Я вважаю, що це саме по собі має терапевтичне значення і водночас є проявом другого керівного принципу.

Я знаю, що українські фахівці несуть у своїй роботі величезне навантаження — не лише наслідки війни для своїх клієнтів, а й власний досвід війни. Думаю, спільне відчуття контролю та передбачуваності, яке дає гра, може допомагати відчути опору і фахівцеві, і дитині.

Можливо, Ви могли б поділитися історією з використання Minecraft у практиці, яка Вас особливо зворушила?

Коли я думаю про такі зворушливі моменти, то згадую численні випадки, коли переживання дитини природно розкривалися протягом сесії, і вона сама торкалася найчутливіших для себе тем — тоді, коли інтуїтивно відчувала, що готова.

Я багато працюю з горюванням і переживанням втрати близької людини в дитинстві. Я часто бачу, як діти починають сесію з мети або завдання, які, здавалося б, не пов’язані з втратою, але поступово це переходить у спогади, пов’язані з їхнім горем, або в опрацювання значущих подій, про які вони раніше не розповідали. Такі моменти нагадують, що дитина, через притаманну їй мову гри, може поступово знімати захисні шари й відкривати глибинні емоції та переживання, що прагнуть вийти назовні.

Консультанти часто говорять про необхідність довіряти процесу, і я теж у це вірю. Але щоб створити простір для цього процесу, мені потрібно знову повертатися до власної присутності як до провідника. Найзворушливіші моменти, здається, виникають тоді, коли я перестаю заважати процесу власними очікуваннями й створюю для дитини простір безпеки та прийняття, де вона може бути саме такою, якою їй потрібно бути в цю мить. Саме тоді дитина може повністю виразити себе через гру.

Що б ви хотіли сказати українським фахівцям, які прагнуть використовувати Minecraft або інші відеоігри у своїй практиці, але просто не знають, із чого і як почати?

Довіряйте собі й довіряйте стосункам із клієнтом. Коли гра важлива для вашого клієнта, навіть ваша проста зацікавленість нею допоможе йому відчути, що його досвід визнають і приймають.

Крім того, за кожної можливості спілкуйтеся з іншими. Я рекомендую звертатися до колег та інших фахівців, які використовують такі підходи. Якщо у вас є друзі або знайомі, які грають у будь-які з цих ігор, домовтеся якось пограти разом без професійної мети й познайомитися з цим досвідом. Тривога є цілком очікуваною, коли ми робимо щось нове. Навіть простий перший досвід входу в гру може допомогти подолати початковий бар’єр і надалі почуватися впевненіше та стійкіше.

Ваша проста зацікавленість грою допоможе дитині відчути, що її досвід визнають і приймають

У спільноті фахівців, які використовують Minecraft та відеоігри, є сильне відчуття взаємозв’язку й підтримки. Коли це справді вас цікавить або є вашим професійним прагненням, приєднання до інших людей зі спільними інтересами може стати потужним способом зберігати внутрішню опору та зв’язок з іншими у складні часи.